Чи любите ви осінь так, як любимо її ми?
Хочемо ми того чи ні, літо закінчилося, помахало нам рукою і вирушило кудись у далекі теплі краї відсипатися і готуватися до наступного року. На зміну йому приходить поетична і філософська осінь, велична і таємнича, з усіма її неспішними процедурами переодягання, змінами настрою, букетами яскравого листя, застудами і меланхолією. Це час розставань і нових зустрічей, завершення пройдених етапів і абсолютно божевільних починань. Час, коли з відчуттям швидкоплинності життя приходить вміння цінувати його.
Прикмети осені прості.
Вона перетворює звичні маршрути в чарівні стежки.
Вона прибирає з полів урожай.
І додає любові стиглий, трохи гіркуватий присмак.
Вона змушує повертатися до перевірених джерел тепла.
Її самотність пронизлива.
Її вітри дихають змінами.
Їй не підходить просте «золота». Її слово – «чарівна».
Але їй знайомі і самі звичайні радості.
Вона точно знає, що холоди неминучі.
І вчить ставитися до них по-філософськи.
Вона знає – потрібно просто палити багаття і бути разом.
Бо щастя точно залежить не від погоди. Воно – всередині нас.
Можна задихнутися від такої краси
[indeed-social-media sm_list=’fb,vk,tw,goo,email’ sm_template=’ism_template_5′ sm_list_align=’horizontal’ sm_display_counts=’true’ sm_display_full_name=’true’ box_align=’center’ ]